Pan Canon
Розміщено: 1961 Оновлено: 2024-12-24
Безмовний відгомін одержимості: Мати Йоанна від Ангелів як свідчення людської стійкості
Неминучий сюжет
Фільм Єжи Кавалеровича «Мати Йоанна від Ангелів» занурює глядача в заплутані, замкнені глибини монастиря, охопленого одержимістю. Сюжет базується на реальних історичних подіях; зокрема, ідеї взяті з відомих одержимостей у Людоні в 1634 році — тривожного періоду в історії релігії та суспільства, коли шалені звинувачення у чаклунстві та диявольському впливі призвели до істерії, судових процесів і страт. Ці події згодом були описані в новелі польського прозаїка Ярослава Івашкевича, яка стала основою для цієї кіноверсії.
Священник-єзуїт, отець Юзеф Сурин, приїжджає до монастиря у Смоленську для проведення обряду екзорцизму. Ключовий персонаж, Мати Йоанна, гордо заявляє, що вона одержима вісьмома демонами, кидаючи виклик у бій не лише надприродному, а й психологічному й духовному виміру, який виходить за межі простих забобонів. Дія фільму акцентує увагу на людській самотності, придушенні й відкритому питанні добра і зла, а не стільки на самій одержимості.
Дані
Історичний контекст
Одержимості в Людоні, які передували створенню фільму, сприймалися в історичному контексті епохи, коли Інквізиція мала практично необмежену владу. У 1486 році було опубліковано «Молот відьом», який кодифікував процедури полювання на відьом, а істерія й насильство проти людей, звинувачених у чаклунстві, переслідували людство аж до початку XVII століття. Події в Людоні стали одними з останніх випадків масової істерії, пов’язаної з диявольським одержанням.
Фільм «Мати Йоанна від Ангелів» відображає соціальні зміни. До XX століття вплив Церкви на подібні справи значно послабився, а людство почало сприймати такі випадки як застережливі історії про колективну психологію та зловживання владою. Стрічка Кавалеровича протиставляє гуманістичні погляди історичній жорстокості, пропонуючи критику догматичного контролю.
Художнє бачення
Фільм піднімає оповідь Івашкевича на новий рівень, використовуючи сувору чорно-білу кінематографію Єжи Вуйціка. Гра світла й тіні відображає моральну двозначність персонажів. Особливо вражає виконання Люцини Винницької у ролі Матері Йоанни, яка передає як вразливість, так і виклик, тоді як Мечислав Войт створює багатогранний образ отця Сурина, чия віра й розум під вагою його місії поступово руйнуються.
Висновок
«Мати Йоанна від Ангелів» — це історія про одержимість, яка насправді є глибоким дослідженням людської природи, влади та самотності. Народжений у період, що віддалений на століття від таких текстів, як «Молот відьом», які диктували переслідування «відьом», фільм відображає, наскільки далеко суспільство просунулося у своїй здатності ставити під сумнів авторитет і приймати людяність.
Фільм був удостоєний Срібної пальмової гілки на Каннському кінофестивалі за визнання критиків і надихає на роздуми про вічну боротьбу між інституційним догматизмом і особистим спасінням. У багатьох аспектах стрічка тихо відлунює історію, нагадуючи нам, якою може бути ціна страху та цінність розуміння.
Категорії: My reviews