Отрута Пандори: Горорі про наркотики

Morginal

Розміщено: 2025 Оновлено: 2025-1-29

Якось, я задумався про вплив наркотичних засобів на героїв горору. Горор – це переважно спекулятивний жанр. На мій погляд, Горор насилу здатний у сучасному соціумі популяризувати саморуйнування чи насильство, як і тим більше прогнозувати соціальні завдання на найближче майбутнє, але деякі стверджують, що вважають інакше (пост).

Горорі про наркотики

Мені стало цікаво наскільки реальною є поведінка персонажів горорів при вживанні наркотиків. Прецедентом до роздумів став фільм «Cabin Fever» (2002), але через думки вразливих критиків, приклад яких згадано вище, уточнюю: я не пропагую ідеї вживання наркотичних засобів. Я не вважаю, що цей жанр здатний цю тему позитивно розвивати.

Перша форма біозброї в світі

Одним із перших зафіксованих випадків біологічної війни вважається облога міста Каффа в 1346 році, коли монгольські війська катапультували тіла своїх воїнів, заражених чумою, за міські стіни, намагаючись поширити хворобу серед захисників. Однак застосування біологічної зброї почалося задовго до цього: ще в давнину використовували отрути та токсичні речовини, що завдавали шкоди ворогам на хімічному рівні. Віруси, як і отрути, є природною частиною світу, а їх використання у війнах лише продовжує давню традицію застосування природних механізмів для знищення противників. У цьому контексті наркотики можна розглядати як найдавнішу біологічну зброю в історії, що впливає на свідомість і руйнівно діє на суспільство. А якщо ви вважаєте, що вони нешкідливі або не здатні до масштабного застосування, як божественний напій із пейоту, який і донині використовується в церемоніях Церкви корінних американців, – прочитайте ці книги:

• The Opium War: Drugs, Dreams, і The Making of Modern China – книга, яка внесена до Оксфордської бібліотеки;
• Confessions of an English Opium Eater (1821) – часи «опіумних війн» очима очевидців. Де Квінсі продовжить думку в Левані та Богородицях Скорботи;
• One Flew Over the Cuckoos Nest – книга авторства Елтона Кізі – культової особистості серед хіпі та бітників, який починав з того, що брав участь в експериментах над божевільними, а потім настільки перейнявся ідеєю, що взявся агітувати за легалізацію наркотичних засобів;
• Acid Dreams (The Complete Social History of LSD: CIA, The Sixties, and Beyond) - про табельний бойовий наркотик BZ;
• Залежність та її людина – це книга Марата Агіняна, як сучасна альтернатива перерахуванню численних випадків стимуляції гнозису опіумним хлібом або вікінгів чорною білою.

Алкоголь і наркотики є компонентом циклічного перегріву світової економіки, через що вони міцно вкоренилися в культурах багатьох країн. Вважаю не марним забарвити добірку, яку я спочатку збирав просто заради інтересу, у кольори контексту антипропаганди вживання тих чи інших речовин, але докладніше про це та альтернативи у висновку статті.

Мої джерела

Я витратив деякий час на те, щоб розібратися в тому, що відбувається в цих роботах.

1. Я побував на сайтах МВС кількох країн та вивчив пам’ятки про наркотичні речовини. На основі інформації, наданої правоохоронними органами, я склав для себе список найбільш популярних наркотиків у світі (Європа, Азія та США). Контекст вживання речовин часто хаотичний, а також залежить від контексту (див. пункт 3) та соціальної групи;
2. Далі основним моїм джерелом інформації стала англомовна Вікіпедія, яка допомогла розділити всі ці отрути за хімічними групами;
3. Маючи в голові базу про те, де і коли більш-менш масово, на державному рівні застосовувалися будь-які наркотики, я зробив свої особисті висновки, на основі яких зумів оцінити середній ступінь впливу певних речовин на людей;
4. Перший ключовий фактор відбору: в моєму розумінні, фільм про прищ - це «Як досягти успіху в рекламі», а не приск, що вискочив “з сюрпризом”, який здавався непривабливим героїні фільму «Страшні історії, які можна розповісти в темряві». Я не включав у добірку численні горори, де наркотики не є головною частиною сюжету, а є підмогою для недосвідченого сценариста;
5. Другий ключовий фактор відбору: я обійшов увагою роботи, де отрути не піддаються класифікації, наприклад «The Serpent and the Rainbow: A Harvard Scientist’s Astonishing Journey into the Secret Societies of Haitian Voodoo, Zombis, and Magic» (1985). Книга зазнала серйозної критики з боку наукової спільноти, і я можу сказати наступне: чи спостерігали ми під час наших воєн повсталі трупи солдатів? Відповідь очевидна, а мій висновок логічний: якщо військовий сектор не взяв ці напрацювання, то, найімовірніше, ці тексти марні. Стан «зомбі» у людей підтримувався регулярними дозами отруйної рослини Datura stramonium, яка викликає амнезію, марення та сугестивність, але буквально мертві тіла не воскресали. Далі ви зможете порівняти цю роботу з «Драбина Якова», і, швидше за все, дійдете до того ж висновку, що і я. Книга була екранізована у 1988 році, всього через три роки після публікації.

Горори про коноплі

Не всі знають, що під час знімання старого серіалу від BBC «Телепузики» команда вживала наркотики. Так от: відомі мені горори про коноплі – це як Телепузики на мінімалках, де дійові особи чи то ідіоти, чи то богом дані. Я згадаю один фільм конкретно присвячений цьому виду наркотику, і ще одне кіно, яке просто не можу не згадати. У першому випадку герої все ж таки ідіоти, а в другому може таки дані богом… Яким-небудь.

Зоряна трава (Star Leaf, 2015-го)

Головні герої знаходять плантацію із позаземною травою, але на території діють три правила: можна тільки курити, не можна фотографувати, не можна забирати з собою. Герої всі три правила порушують та пробуджують гнів міжгалактичного нарко-барона.

Жартую щодо останнього – він просто позаземний організм. Навряд чи істота усвідомлює себе бароном.

Хатина в лісі (The Cabin in the Woods, 2011-го)

Одна з моїх улюблених чорних комедій «Хатину в лісі» 2011 року, яка входить до збірки «Пост-хорор, на який ми заслужили». Постійне вживання трави допомогло персонажу на ім’я Марті виробити імунітет до хімічної зброї вигаданої корпорації й це здалося мені смішним, клин клином.

Детальніше

Горори про псилоцибін

Проблема напряму стара, як Вагнерівська опера, в якій рогатими шоломами та бронеліфчиками боги, вікінги та валькірії були ощасливлені костюмером Вагнера – Карлом Деплером. Ці штампи йдуть пліч-о-пліч з іншим подібним штампом: вживання отруйних грибів (не тільки псилоцибінових, а й мухоморів) не сприяє фізичній стимуляції м’язового каркасу та підвищенню агресії. Загалом, тоді зрозуміло чому берсерки швидко в бою гинули, тому що це не найвідповідніші види отрут для підвищення фізичної активності, але залишається питання, де вони примудрилися знайти всі ці види грибів.

Нещодавно ботанік і етнограф Карстен Фатур припустив, що берсерки могли вживати Чорну Белену – рослини, що містить у собі сильні алкалоїди та поширене на суворих землях Скандинавії, але про це поки що кіно не зняли, книг не писали, пісень не співали.

Гриби (Shrooms, 2007-го)

Із задоволенням подивлюся на те, як люди після поїдання мардрома перетворюються на ведмедів, але на це дивитись із задоволенням не можу і не хочу. Типовий приклад використання отрути поза її “призначення”, краще б тоді свою вигадали.

Hagazussa (2017-го)

Тут на дівчину накладається не лише сам факт поїдання необроблених грибів, які вона успішно засвоїла, але маса ментального та фізичного навантаження, часів політичного переслідування «відьом» та вирування епідемії. “Відьмою” вона справді була і не вірила в нового бога. У неї народилася маленька дитина. Люди, що прийняли нового бога, її зґвалтували, дізнавшись, що вона «язичниця». Мати дівчини померла, коли вона була маленька. Складне життя.

Під час перегляду цього фільму мені згадалися “Смертні колискові” на Русі, які одні бажають трактувати, як “зворотний пристріт”, з метою захисту дитини від злих духів, але інші, здатні оцінювати минулі епохи адекватніше, а не через скло своїх рожевих окулярів (Ой, ти вагітна, яка радість то!) Кажуть, що понівечені побутом матері буквально бажали дітям смерті, бо вони були небажані.

Епізод вживання грибів у героїні фільму міг бути не єдиним, а повторюватися на постійній основі, що змінює ситуацію. Втім, дівчина не викорчовувала дерева голими руками й не виривала хребти своїм кривдникам: вона тихо божеволіла балуючись диверсіями, розслабляючись отрутами й, до речі не варто забувати про відсоток ймовірності присутності паранормального в її житті, яке в результаті забрало її з собою.

Ось вона і врятована.

Без імені (Without Name, 2016-го)

Малобюджетний артхаус про псилоцибін. Чоловік робив відвари із різних грибів. Токсичність у відварах інша, та й не псилоцибіном єдиним зважаючи на все.

Суспільство чоловік особливо не лякав, а залишив збожеволівши. Трактувати це не так складно: він зробив те, що хотів зробити давно, але не міг через моральні аспекти й почуття обов’язку перед сім’єю. У зв’язку з вживанням наркотиків у чоловіка сталося “обнулення” соціальних норм.

Сонцестояння (Midsommar, 2019-го) від A24

Попри низку обставин, які склалися саме так, як показано у фільмі, що частково виглядає, як чортова невдача, сюжет рухається подібно до судна з кінострічки “Найменший вперед!” - Безперервно і точно за курсом.

Що я відчув, подивившись цей не найкоротший фільм… Я ніби підглянув за тим, як бог ходить до туалету за умови того, що богів я до цього ніколи не зустрічав. Мені й на думку не спадало, що богу треба ходити до туалету! А він так природно це робив, що я аж прошепотів: “За образом і подобою твоїм”.

Це зовсім не “Хостел” Тарантіно, де починаєш замислюватися, що у режисера параноя. Тут все до банальності просто, але через ізольованість цього місця, яке особливо не прагне сховатися, я задумався про те, що воно справді може існувати, там панує своя атмосфера і воно не частина диких земель М’янми, а популярний напрямок туризму забезпечених людей.

Наслідки вживання псилоцибінових грибів, як на мене, у цьому фільмі показано реалістично, тому я, звичайно, додав цей фільм у цю добірку.

Горори про дисоціативи, деліріанти та психоделики (ЛСД)

Ласкаво просимо у світ Горорів про ЛСД. Зараз це найсексуалізованіший вид наркотику в жанрі горор, що поверхнево (буквально) пов’язано з методом вживання марок, що стало своєрідною даниною поваги до культури й такого явища, як «камшот». І важливо те, що марку більш логічно класти під мову, т.к. Всмоктування там краще, ні, всі вони кладуть їх згори.

Більшість горорів про кислоту саме такі – «голі та смішні»… але не всі. Є тут один дуже серйозний проєкт, який, як тінь усіх цих висунутих мов бовтається позаду… і рветься він нижче, у розділ про вигадані наркотики, але на жаль. Залишайся хлопчик із нами. Будеш нашим королем. /с.

Сходи Якова (Jacob’s Ladder, 1990-го)

«обличчя, аки людське, з вогню посічено» — коментар Якова про того, хто спускається.

Сходи зі сну Якова, якими біблійний персонаж Христос спустився на землю. Детальний опис Сходів Якова є в Апокрифі «Сходи Якова», де описується значення кожного з 12 ступенів. Там безліч стародавніх посилань до юдейських традицій, але я особисто згадую Біврест — райдужний міст (все ж таки про психоделики говоримо).

Що потрібно знати про цей фільм?

Сходи Якова — це кіно не про вигадані наркотики, а про реальну хімічну зброю. Препарат, згадуваний у кінострічці, створений під враженням від цілком реальної речовини Бі-Зет, табельною отруйною речовиною армії США, яка застосовувалася на американських солдатах під час війни у В’єтнамі. Виробництво отрути було великим, існував завод, де саме виробляли саме BZ, і потім його навчилися готувати й внутрішньої кухні СРСР, але вивчення (випадків масового застосування не зафіксовано). Бі-Зет – це деліріант і за його виробництвом посилено намагаються стежити, бо на його основі виготовляють галюциногенні препарати.

Читайте детальніше у книзі: Acid Dreams (The Complete Social History of LSD: CIA, The Sixties, and Beyond).

Сюжет фільму Сходи Якова (1990-го)

Чоловік на ім’я Яків Сінгер отримує поранення під час війни у В’єтнамі й у зв’язку з цим вирушає додому до Нью-Йорка, де не знаходить свободи, навпаки: жахливі спогади про трагедію в його родині, розлучення і війна, яка начебто залишилася позаду не відпускають Якова. Тим часом чоловік починає бачити страшні та лякаючі галюцинації, які, як він дізнається пізніше, бачать і його товариші по службі.

Детальніше

Сталінська кислота (2016-го)

Короткометражка.

«Сталінська кислота» продовжує думку про BZ згаданому вище і водночас розповідає про події описані у книзі «Таємничих явищ людської психіки» (1959-го) Васильєва Леоніда Леонідовича.

Спочатку я думав, що «Сталінська кислота» – страшилка на кшталт «Російського експерименту зі сном», де п’ятьом ув’язненим не давали спати й в результаті вони стали поїдати себе подібно до лисиці з «Антихриста» Фон Трієра, а також філософськи розмовляти, але ні. Тут все в межах реального.

Диявольська кислота (Devil’s Acid, 2018-го)

Приклад вищеописаного фільму “що показує мову”. Фільм-малобюджетка присвячений так званому «трипу» без натяку на «потойбічне». Тут буквально страх життя.

Climax (2018-го)

Дія фільму розгортається у 1996 році та розповідає про французьку танцювальну трупу, яка репетирує в занедбаній школі, а потім влаштовує вечірку після успішного фінального виступу. Святкування перетворюється на хаос, коли в загальний чан сангрії підмішують ЛСД, занурюючи танцівників у кошмарний вир галюцинацій, параної та насильства.

Горори про вигадані наркотики

Я відібрав кілька цікавих робіт, які мені сподобалися. «Body Melt» (1993-го) тут немає, тому що він мені не дуже сподобався, але все ж таки, я його згадав (типу щойно).

Зло в нас (The Evil in Us, 2016-го)

Фільм критикували, але я не зрозумів чому. Він і цинічний та іронічний. Все при ньому. Завдяки кінцівці не забувається серед потоків “не настільки банальних фільмів”.

Antibirth (2016-го)

Сюрреалістичний бодігорор з елементами психоделіки, в якому наркотики та мутації переплітаються в кошмарну картину. Головна героїня Лу, яка веде розгульний спосіб життя, несподівано починає відчувати симптоми вагітності, незважаючи на те, що не вступала в статеві зв’язки понад рік. У міру розвитку подій з’ясовується, що вона стала жертвою секретного військового експерименту, спрямованого на створення нового, стійкого до токсичного середовища людства.

Вбити дракона (To Kill the Dragon, 2019-го)

Ставити зі співчуття «за ідею» завищену оцінку я не буду, а дивитимуся раджу лише в рідній озвучці із субтитрами — це як із «Букетом». Та й взагалі, все не голлівудське я раджу дивитися тільки з сабами, якщо немає знання мови.

Безтілесний (Discarnate, 2018-го)

Це кіно — добрий приклад «Фільмів про вигадані наркотики», де багато уваги приділено ізольованості та трагедіям головних героїв. Обставини динамічного старту кіно у мене міцно засіли у пам’яті.

Вийшла рецензія для галочки, але написав я її щиро і додати мені нічого.

Жити (Hausen, 2020-го)

Ще один теж добрий приклад кіно про вигаданий наркотик, який вражає тим, що певний очевидний кринж на чесному оці пояснюється метафорами про сенс життя і я в це повірив.

Жити – німецький серіал. Глядач дізнається про пригоди місцевого бомжа, якому вдалося синтезувати та перетворити на наркотик інопланетний слиз і його став зловживати весь багатоквартирний будинок. Звучить жахливо? Тоді увімкніть та почніть дивитися. Зникла дитина замкнена в печі, яку намагаються врятувати батьки й багато іншого, мабуть, скоро змусить вас забути мою комічну фразу і попри дещицю абсурду, ви можливо навіть почнете співпереживати комусь із героїв… Бо тут все сочиться метаморфізмом.

Нюхай, їж, пий, вдихай свій світ, хомо сапієнс.

Горори про опіум

Тут лише один фільм, але можна ще подивитися «З Ада», де молодий Джонні Депп відпочиває у східному притоні.

Готика (Gothic, 1986-го)

Прийняв, вибачте, богемну молодь часів експериментів з гальванізацією цілком у межах норми, якщо судити за джерелами, що описують наслідки від вживання опіатів. Груди з очима – це нормально, все це в межах норми.

Детальніше

Бонуси!

Перш ніж я завершу тему про наркотики за вживання яких людей можуть посадити у в’язницю і перейду до доступних для всіх повнолітніх “принад життя”: алкоголю, нікотину і так далі, ось дві мікродобірки, торі я свідомо не включив у добірки вище.

Наодинці з собою – три горори про те, що буває, коли «залізаєш» або неправильно «злазиш»

Фільми поза категоріями вищі, але всі намагаються бути повчальними.

Жабина стежка (Toad Road, 2012-го)

Щось середнє між ЛСД та грибами (у кіно вживалося і те, й інше).

Процитую фрагмент рецензії про фільм прочитаною мною:

Я не настільки здивувався б, прочитавши цю рецензію про Зеленого слоника, тому що тоді це був би очевидний стьоб. У мене постало питання:

• Вам справді настільки сподобався цей фільм чи ви завжди у такому стані? *Припустив окуляри й суворо зсунув брівки* До речі, це не мокументарі.

Про фільм

Цей фільм знято командою друзів. Під час зйомок режисер сказав поводитися максимально природно: вони пили реальний алкоголь та вживали реальні наркотики. У фільмі подруга режисера зникла, поки вони під трипом шукали в лісі «жаб’яну стежку». Фільм присвячений цій дівчині Сарі (імена у всіх реальні). Через два місяці після випуску фільму Сара померла від передозування, а дослівний переказ сюжету звучатиме, як звіт про штурм театру захопленого терористами, але рецензент примудряється описати не так сам сюжет чи головну ідею фільму «шлях наркомана – це шлях у нікуди», скільки вихваляє начебто свідомо принесену в жертву мистецтву Сару.

Da, dass ist mein Teil!

Різниця між цим фільмом та історією про двох германців, в якій один з’їв іншого в тому, що германці робили це не просто за взаємною згодою, а розуміючи фінал.

Вона не зникла, вона померла

Кульмінаційне в Жабиній стежці: “Я винен у тому, що ти зникла?” - Повинне звучати, як мінімум без запитальної інтонації. Крім того, Сара не “зникла”. Сара померла. Спочатку вона померла в лісі від передозування в кіно, потім вона померла від передозування по-справжньому.

Мені згадується Висоцький з його «Добровільно прийняли муку – ця пісня написана вам». Поет, ви справді муку приймали? Ви такий собі Кований з Фоллаут, а може навіть дарт Сіон воскреслий від болю?

Десь у лісі на них чекав Висоцький

У Жабиній стежці підлітки шукали божевільню в глибині лісу, але не змогли знайти. Висоцький писав свої пісні з палати наркоманів у психіатричній лікарні, де він проходив лікування.

Все це потужні приклади інфантильності незрілих людей, що, на мою думку, можна і потрібно використовувати у творчості, але не залишаючи «гіркий посмак», а насамкінець виливаючи на аудиторію відро крижаної води.

Романтизація смерті та алкоголізм По

Я говорив на початку статті про те, що горор не може пропагувати саморуйнування. І я правий. З наскоку пропагувати він і справді не може. Жанр сам по собі не здатний змусити людину вбити себе чи інших, драма, зокрема. Але ось романтизувати смерть - це та сама “готика По”, в яку закохуються підлітки та інші люди з неоформленою та/або стривоженою психікою. Приклад такої дівчинки в історії «Count the Ways».

Не треба забувати, що По спився і помер у злиднях благаючи бога про допомогу. А ось Стівен Кінг зі всіма своїми розв’язаними проблемами сказав так:

Close Callc (2017-го)

Школярка…

…залишається вдома одна, коли її батько вдівець іде на побачення зі своєю пасією. Дівчинка розраховує на те, що добре проведе час, але помиляється. Після доріжки кокаїну та одвірка трави, її хтось починає тероризувати телефоном.

Якби героїня не була такою сексуальною, а фільм ставився до себе трохи серйозніше – це було б щось на кшталт «Reefer Madness» (1936).

Суха кров (Dry Blood, 2017-го)

Наркоман виїжджає в глуш, щоб позбутися залежності й залишається віч-на-віч зі своїми галюцинаціями. Ймовірно, люди не завжди мають змогу звернутися до лікаря і це погано.

Два фільми, де люди створюють новий наркотик та намагаються підкорити світ

Ці два примітні тим, що схожі на родичі.

Cookers (2001-го)

Чоловік з дружиною влаштовує нарколабораторію на місці, де раніше відбувалися темні ритуали й жив чаклун.

Флакка 666 (Flakka 666, 2021-го)

Чаклун створює новий наркотик, наркобарони новий продукт ігнорують, чаклун злиться і думає про помсту, а свого часу наркотик уже в масах і Хаос править усім.

Ні, це не сиквел, а приквел, який віддані фанати відзняли через 20 років. Це два окремі фільми.

Горори про нікотин

No Smoking (2007-го)

Успішний бізнесмен настільки звик до куріння, що не може прожити без сигарети й хвилини. І це вже сильно затьмарює його життя. Від нього йде дружина, виникають проблеми на роботі. І тоді він вирішує за порадою друга Аббаса звернутися до лабораторії від куріння, що гарантує 100% результат.

Горори про алкоголь

Горорів, де люди п’ють – багато. Наслідки від споживання спиртного героями різні. Іноді алкоголь впливає те що, що станеться з персонажем у грі, але найчастіше алкоголь ускладнює сприятливе завершення завдання. Я відібрав роботи, де це не так помітно і спиртне начебто в центрі сюжету.

Маяк (The Lighthouse, 2019-го)

1890-ті роки, десь неподалік узбережжя Нової Англії. Молодий Ефраїм Уїнслоу приїжджає на віддалений острів працювати новим помічником наглядача маяка, кульгавого бородатого любителя випити Томаса Вейка. Той поводиться з підлеглим як з особистим рабом і забороняє йому підійматися на сам маяк і керувати світлом. Ефраїма не відпускає власне минуле, так спочатку хлопець, який відмовлявся від алкоголю, все частіше прикладається до пляшки, і незабаром на кам’янистому острові — чи то йому мерехтить, чи то насправді — починає творитися всяка чортівня.

Знову рекомендую дивитися у рідній озвучці з сабами, т.к. Акцент Роберта Паттінсона заснований на фермерському діалекті штату Мен, а Віллем Дефо використовує жаргон атлантичних мореплавців того часу і це атмосферно.

Пастуша лялька (Sennentuntschi, 2010-го)

Зелена фея має повноцінне життя. Таємниця народження з кількома версіями, зліт, падіння, повернення із забуття.

Неповний список відомих людей, які звикли до абсенту: Едгар Алан По, Оскар Уайльд, Ернест Хемінгуей, Пабло Пікассо, Поль Гоген, Капітан Джек Горобець та ін.

Дивлячись на цей список стає зрозуміло, що системи охорони здоров’я переважної кількості країн так і так чіпляються до напою, який п’ють усі ці люди…

Колись фільм Пастуша лялька мене приємно здивував. Аналогічна ситуація була із переглядом Готики. Включно з цими фільмами, я очікував меншого.

Сюжет: Швейцарські Альпи, 1975 рік. Відразу після самогубства місцевого священника у гірському селі Трепунт з’являється загадкова дівчина. Поводиться вона вкрай дивно, не розмовляє і до того ж до смерті боїться хрестів і розп’яття, завдяки чому мешканці починають вважати її відьмою. Єдиним, хто стає на захист дівчини, стає поліціянт Ройш. Незабаром у Трепунті відбувається нещасний випадок із дружиною мера, в якому знову виявляється замішана гостя. Після цього стримувати невдоволення забобонного натовпу Ройшу стає складніше.

Абсент може бути входом у реальний тунель кошмарів і чи справді тунель був реальним, у цьому фільмі все вирішують самостійно.

Горори про антидепресанти

Я пам’ятаю пару трилерів та комедію, але ніяк не міг включити їх до цієї добірки.

Малюк Джо (Little Joe, 2019-го)

Еліс нещодавно розлучилася і виховує сина-підлітка Джо. Вона працює в інституті біології, де до квіткового ярмарку виводить новий вид рослини, яка при належному догляді робить свого власника щасливим. Квітка пройшла тести на гіпоалергенність, цьому Еліс забирає один зразок додому для сина і називає його Малюк Джо. Але незабаром жінці починає здаватися, що ця червоненька квіточка дивно впливає на пилок, що вдихнув його.

Цей фільм мені нагадав Хімеру, Бабадука на мінімалках та Магазинчику жахів (1986-го).

Залежати головне

На самому початку статті я написав, що приділю увагу горорам, де сюжет зав’язаний навколо певних (тобто, таких, що піддаються класифікації) наркотиків, і поділив роботи на групи. Я зробив виняток для підрозділу, куди увійшов фільм «Жаб’яча стежка», але якщо б розглядати інші роботи з фокусом на залежності людей або їхню неспроможність впоратися зі своїм життям, стаття вийшла б значно довшою і включала б набагато більше творів:

• Alyce (2011) – про депресію дівчини, яка втратила подругу.
• Grave (2016) – про залежність від канібалізму як призму, через яку автор дивиться на проблеми соціальних взаємодій.
• Synchronic – про подорожі у часі за допомогою вигаданого наркотику.

І так далі.

Говорячи про гриби, деякі люди стверджують, що у них відбулося розширення свідомості, що є банальним руйнуванням соціальних норм, які виявилися несумісними зі способом життя новоспечених наркоманів. Ці норми так глибоко вкорінюються у свідомості людей, а їх недотримання настільки сильно піддається критиці, що без речовин їх може і не вдасться позбутися. Тоді стає зрозуміло, чому псилоцибін почали використовувати в психіатрії. Часто у наркоманів (я маю на увазі й алкоголіків) відпрацьовує “симбіоз” виражається в загальній ідеї про відмову брати відповідальність за своє життя на себе і тоді спільне вживання наркотиків майже на 100% у результаті когось загубить.

Я почав курити у 15 років не тому мені це було потрібно, а, тому що курили у суспільстві. Я пробував кинути курити тричі й достовірно переконався, що психологічна прихильність до наркотику також сильна, як і фізична. Я не кинув палити й швидше за все не кину в найближчі десять років, тому що в мене в житті занадто багато стресів. Моє тіло стає лише старшим і ці стреси витримувати складніше, ніж повільно його цькувати.

Чи завадив би я закурити собі в минулому? Так, звичайно. Чи хочу я кинути палити зараз? Так, хочу.

Ми з дружиною одружені вже 10 років, у стосунках перебуваємо близько 15 років, нашому синові 7 років. Курю я на 2-3 роки довше, ніж перебуваю у стосунках із дружиною. Своє закінчення дитинства я пам’ятаю вже за нікотину, а нікотин пам’ятає ще більше, ніж я. Багато пішло з мого життя, а нікотин залишився.

Чи думав я, що куріння стане своєрідним членом моєї родини? Ні, але я був молодий і впевнений, що якось закурю, бо курили всі довкола. Це здавалося нормою та соціальним якорем, який кинути необхідно, бо понесе надто далеко від людей. Якби у моєму суспільстві всі вживали наркотики, факт – я б, швидше за все, теж їх почав вживати. Це наголошує на проблематиці, як і причини мого занудства в рамках цієї статті.

Якщо ваші друзі приймають наркотики, а ви не маєте жодних планів на своє життя, як колись не мав і я – можу лише порадити віджартуватись і сфокусувати увагу на тому, що ви здатні взаємодіяти й без речовин. А взагалі, все залежить від ситуації. Якщо вам пропонують прийняти наркотики не ровесники, а старші люди – це може бути зовсім тривожною ознакою.

Підсумовуючи: я нагадую, що за розповсюдження наркотиків людей притягають до кримінальної відповідальності, а синтезація того, що ви вживаєте, часто тестується спочатку у військових цілях. Навколо багато всього, що прийшло у наше життя з військового сектору, ось стаття.

Авторам

Історії про наркотики важливі та цікаві, іноді вони можуть стати наративною латкою для дірки в лорі, але потрібно бути максимально обережним, щоб не звести тему наркотиків у романтизацію смерті (біологічний тероризм про це). В іншому випадку у вашого проєкту може виникнути особистий крематорій, а можливо навіть судові позови.

Читайте також

• Кислотні мрії
• Хатина в лісі (2011)
• Сходи Якова (1990)